Траєкторія інституційного розвитку сучасної Росії
протистояння модернізації та традиціоналізму
Анотація
У статті розглядаються та аналізуються причини та наслідки протистояння модернізації та традиціоналізму в соціально-політичному та правому полі сучасного інституційного розвитку Росії. Імперська історична традиція стала тим чинником, який визначає нинішнє розуміння сутності, меж, механізмів захисту політичних і громадянських прав людини та громадянина в цій країні. У сучасному політико-правовому житті Росії чітко увиразнено низку неформальних деструктивних інститутів політики, які перешкоджають належній реалізації політичних і громадянських прав. Перш за все це фактичне (якщо не де-юре, так де-факто) призначення спадкоємця глави держави, патрон-клієнтські мережі, системна корупція, непотизм, клієнтизм, клановість, фаворитизм та ін. Саме таке становище слушно дозволяє характеризувати російську сучасну дійсність як «неопатримоніальну» і навіть «неофеодальну». Урядові заходи останнього десятиліття державно-правового розвитку Російської Федерації активно спрямовуються на звуження простору громадянського суспільства та громадянських, політичних прав і свобод, незважаючи на їх нормативне закріплення у 90-х роках минулого століття. Попри те, що російське суспільство є дуже неоднорідним, можна констатувати, що боротьба за можливість реалізації саме громадянських та політичних прав і свобод не є пріоритетами для росіян загалом. Відсутність велелюдних і тривалих протестів громадськості проти різноманітних проявів авторитаризму, утисків прав людини, переслідування НУО свідчить про загалом деяку байдужість росіян до цих питань, недостатню підтримку цінностей прав людини в російській громадській думці.
Посилання
Федерації на Сході України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2015.
№ 32 (3). С. 175–179.
Нисневич Ю. Cовременный авторитаризм и коррупция. Мировая экономика и международные отношения.
2017. № 61 (1). С. 108–120.
Старцев Я.Ю. Неофеодализм и неопатримониализм: эвристический потенциал архаизирующих метафор в изучении российской политики. Гуманитарная академическая наука Урала: приоритеты и перспективы исследовательского поиска. Екатеринбург : Издательство АМБ, 2013. C. 342–351.
Указ Президента Российской Федерации от 09.05.2017 № 203 «О Стратегии развития информационного общества в Российской Федерации на 2017–2030 годы». 2017. URL: http://www.consultant.ru/
document/cons_doc_LAW_216363/.
Фисун А. Постсоветские неопатримониальные режимы: генезис, особенности, типология. Отечественные записки. 2007. № 6. Vol. 39. С. 8–28.
Фисун А. К переосмыслению постсоветской политики: неопатримониальная интерпретация. Политическая концептология. 2010. № 4. С. 158–187.
Buyse A. Squeezing civic space: restrictions on civil society organizations and the linkages with human rights.
The International Journal of Human Rights. 2018. No. 8 (22). P. 966–988.
World Report 2019. Russia. Events of 2018. 2019. URL: https://www.hrw.org/world-report/2019/countrychapters/russia.