ІНСТИТУЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПОЛІТИЧНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА
ПАРТІЇ, ПАРЛАМЕНТ, МАСМЕДІА
Анотація
Воробйов В. А. Інституційні детермінанти політичного представництва: партії, парламент, масмедіа. – Стаття.
Статтю присвячено визначенню інституційних детермінант політичного представництва. У фокусі дослідницької уваги знаходяться політичні партії, парламент та масмедіа, які формують публічний вимір політичного представництва в Україні. Констатовано, що лобізм (який є важливим інститутом представництва) на сучасному етапі так і не увійшов до практики публічного представництва інтересів соціальних груп.
Грунтуючись на інституціональній теорії визначено основні проблеми інституційного виміру політичного представництва. Запропоновано напрямки реформування системи політичного представництва в Україні задля забезпечення найбільш оптимального представництва інтересів різних соціальних груп. Зокрема, наголос зроблено на необхідності подальшої інституціоналізації політичних партій саме як представників інтересів соціальних груп та спільнот, відмову від їх формування за принципом «хапай усіх», посилення уваги до вироблення партійних доктрин та ідеологічної складової партійної діяльності.
Відзначено, що в умовах медіатизації політики та позиціонування медіакратії як одного із нових правлячих класів потребує суттєвого удосконалення комунікативний вимір політичного представництва.
Адже, однією з головних передумов політичного представництва в інформаційному суспільстві стає рівність доступу до масмедіа.
Демократичне політичне представництво інтерпретується як основа вироблення публічної політики відповідно до суспільного інтересу. Цьому мають сприяти впровадження раціональних дебатів у масмедіа, які потенційно можуть протидіяти медіа-скандалам та формату політичних шоу. Аргументовано, що посилення ролі парламентаризму, як інституційної детермінанти політичного представництва, передбачає вибір між мажоритарною та пропорційною електоральними системами. На нашу думку, цей вибір має бути зроблено на користь пропорційної моделі з відкритими списками.
Посилання
Бедрак Н. М. Партії як інститут політичного представництва. Актуальні проблеми політики. 2014.
Вип. 52. С. 274–281.
Вінникова Н. А. Творення політичних рішень у спектрі режимних характеристик політичного управління. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. 2015. Вип. 1/2 (25/26). С. 51–57.
Вінникова Н.А. Дисфункціональність сучасних партійних систем як форм політичного представництва.
Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки. 2018. Вип. 2(16) С. 37–53.
Воробйов В. А. Політичне представництво: протиріччя, загрози, експектації. Наука та суспільне життя
України в епоху глобальних викликів людства у цифрову еру (з нагоди 30-річчя проголошення незалежності України та 25-річчя прийняття Конституції України) : у 2 т. : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса,
21 трав. 2021 р.) / за заг. ред. С. В. Ківалова. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2021. Т. 1. С. 190–193.
Древаль Ю. Д. Демократія участі та політичне представництво. Актуальні проблеми державного управління. 2012. № 2. С. 203–209. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2012_2_30
Дубас В. Європейські стандарти сучасного парламентаризму (за позиціями Європейської комісії
«За демократію через право». Український часопис конституційного права. 2019. № 2. С. 60-–73. URL:
https://www.constjournal.com/pub/2-2019/yevropeiski-standarty-suchasnoho-parlamentaryzmupozytsiiamy-yevropeiskoi-komisii/
Кройтор А. В. Роль, місце та функції політичних партій у процесі формування паритетної демократії.
Актуальні проблеми політики. 2012. Вип. 47. С. 108–113.
Ларченко М. Принцип представництва в парламенті України в контексті європейської парламентської
традиції. Право і суспільство. 2021. № 4. С. 20-–28.
Малявін Є. В. Основні концепції представництва інтересів в політичному процесі. Вісник Харківського
національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Питання політологія». 2016. Т. 29. С. 123–127. URL:
https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/6789
Печенка Я. Парламент як форма соціально-політичного представництва інтересів. Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Філософія. Соціологія. Політологія. 2013. Т. 21. Вип. 23(4). С. 58–63. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdufsp_2013_21_23(4)__11
Яковлев Д. Дискурс вітчизняних медіа щодо країн Балтії. Актуальні проблеми філософії та соціології.
2021. № 26. С. 82–87. URL: https://doi.org/10.32837/apfs.v0i26.910
Andeweg R. B., Thomassen J. J. Modes of political representation: Toward a new typology. Legislative Studies
Quarterly. 2005. № 30(4). C. 507–528.
Ankersmit F. R. Political representation. Stanford: Stanford University Press, 2002. 280 p.
Powell Jr. G. B. Political representation in comparative politics. Annual Review of Political Science. 2004.
Vol. 7. P. 273–296.
Rehfeld A. Towards a general theory of political representation. The Journal of Politics. 2006. Vol. 68(1). P. 1–21.
Yakovleva L., Yakovlev D. Institutional interaction and political choice in a transitional society. What role for
the social sciences. Nationalism and Ethnic Politics. 2020. Vol. 2(4). P. 582–608.
