МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
Анотація
Чижов Д. А. Міжнародні стандарти забезпечення прав людини у сфері національної безпеки. – Стаття.
Важливою цивілізаційною метою на сучасному етапі світового економічного розвитку є забезпечення безпеки окремих осіб, націй та всього міжнародного співтовариства. Україна перебуває під тиском світової фінансово-економічної кризи. Тому нова стратегія національної безпеки приділяє особливу
увагу основним стратегічним ризикам та загрозам соціально-економічній безпеці, таким як збереження забезпечення прав людини і громадянина.
Мета проведення наукового дослідження полягає в проведенні комплексного аналізу теоретико-правових основ реалізації міжнародних стандартів забезпечення прав людини у сфері національної безпеки.
Автор приходить до висновку, що сьогодні головне питання, яке потребує вирішення – захист прав людини у сфері національної безпеки. Сучасне озброєння, його накопичення, тенденція до створення ядерного потенціалу не дають жодній країні світу почуватися в безпеці. Основною метою політики
національної безпеки є забезпечення прав, свобод та інтересів суспільства та особи. Міжнародні документи з прав людини визначають основні стандарти гарантування національної безпеки та встановлюють концептуальні основи для подальшого розвитку спеціальних міжнародних стандартів у різних
сферах. Стандарти, передбачені міжнародними договорами з прав людини, отримали подальший розвиток у міжнародних документах безпеки, сформульованих під егідою Організації Об’єднаних Націй,
Ради Європи, ОБСЄ, Європейського Союзу та інших інституцій. На міжнародному рівні в умовах різноманітних викликів і загроз не існує єдиного універсального документа, який міг би встановити стандарти захисту прав людини у сфері міжнародної та національної безпеки. Навпаки, була розроблена складна міжнародна поведінкова мережа з власною правовою
нормативною темою, зосередженою на потенційних і реальних загрозах.
Основною метою більшості міжнародних інструментів у галузі досліджень є сприяння стандартизації законодавства про національну безпеку держав-членів міжнародних організацій та створення глобальної мережі координації правової та фактичної інформації. Однак національні правові системи різного
характеру призводять до відмінностей у фактичних результатах реалізації одних і тих самих міжнародних вимог. Тому міжнародна платформа реагування на виклики безпеки, сформована глобальними скоординованими діями різних країн щодо формування глобальної мережі, досі не реалізована.
Посилання
Final Act of the Conference on Security and Cooperation in Europe (Helsinki, 1 August 1975). URL:
https://www.cvce.eu/en/obj/final_act_of_the_conference_on_security_and_cooperation_in_europe_
helsinki_1_august_1975-en-26511c7f-1063-4ae9-83e5-16859194a144.html
Tamara O. Kortukova, Maryna O. Dei, Andrii M. Blahodarnyi, Natalіya V. Kaminska. (2020). COVID-19: Regulation of Migration Processes in The European Legal Area. Cuestiones Políticas 38:Especial, pages 321–332.
Iris Geva-May, David C. Hoffman, Joselyn Muhleisen. (2018). Twenty Years of Comparative Policy Analysis:
A Survey of the Field and a Discussion of Topics and Methods. Journal of Comparative Policy Analysis:
Research and Practice 20:1, pages 18–35.
Andrew O’neil. (2007). Degrading and Managing Risk: Assessing Australia’s Counter-Terrorist Strategy.
Australian Journal of Political Science 42:3, pages 471–487.
The Universal Declaration of Human Rights (UDHR) was proclaimed by the United Nations General Assembly
in Paris on 10 December 1948 (General Assembly resolution 217 A). URL: https://www.un.org/en/about-us/
universal-declaration-of-human-rights
International Covenant on Civil and Political Rights. Adopted and opened for signature, ratification and
accession by General Assembly resolution 2200A (XXI) of 16 December 1966 entry into force 23 March 1976.
URL: https://www.ohchr.org/en/professionalinterest/pages/ccpr.aspx
International Covenant on Economic, Social and Cultural Right. Adopted and opened for signature, ratification
and accession by General Assembly resolution 2200A (XXI) of 16 December 1966 entry into force 3 January 1976.
URL: https://www.ohchr.org/en/professionalinterest/pages/cescr.aspx
Clare Farmer. (2017). Upholding whose right? Discretionary police powers to punish, The author concludes that today the main issue that needs to be addressed is the protection of human
rights in the field of national security. Modern armaments, their accumulation, the tendency to create nuclear
capabilities do not allow any country in the world to feel safe. The main purpose of national security policy
is to ensure the rights, freedoms and interests of society and the individual. International human rights instruments set out basic standards for ensuring national security and establish a conceptual framework for the
further development of special international standards in various fields. The standards set out in international
human rights treaties have been further developed in international security instruments formulated under the
auspices of the United Nations, the Council of Europe, the OSCE, the European Union and other institutions.
At the international level, in the face of various challenges and threats, there is no single universal document that could set standards for the protection of human rights in the field of international and national
security. On the contrary, a complex international behavioral network has been developed with its own legal
normative theme focused on potential and real threats.
The main purpose of most international research instruments is to promote the standardization of national security legislation of member states of international organizations and to create a global network for
the coordination of legal and factual information. However, national legal systems of different nature lead
to differences in the actual results of the implementation of the same international requirements. Therefore,
the international platform for responding to security challenges, formed by the global coordinated actions
of different countries to form a global network, has not yet been implemented. ‘pre-victimisation’
and the dilution of individual rights. Australian & New Zealand Journal of Criminology 50:4, pages 493–509. Crossref
Ipek Demirsu. (2017). Sovereignty Between Security and Human Rights Principles. Counter-terrorism and the
Prospects of Human Rights, pages 9–39.
Alex Conte. (2010). Human Rights Compliance in the Fight Against Terrorism. Human Rights in the Prevention and Punishment of Terrorism, pages 389–421.
Mark Finnane. (2008). The public rhetorics of policing in times of war and violence: countering apocalyptic
visions. Crime, Law and Social Change 50:1-2, pages 7–24.
United Nations Conference on International Organization Proceedings. Hoover Institution. Retrieved 20 October 2019.
Case of Orlik v. Ukraine Application no. 27454/11. Judgmenт Strasbourg 11 February 2016. URL:
https://international.vlex.com/vid/orlik-v-ukraine-593572134
Case of Lutsenko v. Ukraine, application no. 29334/11, Judgmenт Strasbourg of 11 June. 2015. URL:
https://sip.lex.pl/orzeczenia-i-pisma-urzedowe/orzeczenia-sadow/29334-11-lutsenko-v-ukraina-wyrokeuropejskiego-521823136
