НАПРЯМИ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Анотація
Сучасні політичні спільноти знаходяться в стадії активного розвитку, що обумовлює потреби вдосконалення політичних технологій, які
використовуються в процесі такого розвитку та функціонування даних спільнот. Це пов’язано з декількома причинами. Так, актуалізувалося пи-
тання нейтралізації інформаційних викликів, зберігається необхідність зміцнення політичного контролю і соціального порядку в умовах демократичного політичного ладу тощо. Все це потребує впровадження нових політичних технологій і робить питання їх вивчення вкрай актуальним. У даній статті розглянуті політичні технології та сучасні способи їх вивчення і категоризації, згідно останнім досягненням політичної науки.
Посилання
Bartels L. M. Uninformed Votes : Information Effects in Presidential Elections. American Journal of Political Science. 1996. Vol. 40. No 1. P. 194-230.
Converse P. E. Information Flow and the Stability of Partisan Attitudes. Public Opinion Quarterly. 1962. Vol. 26. No 4. P. 578-599.
Downs A. An Economic Theory of Democracy. New York : Harper and Row, 1957. 310 p.
Holbrook T .M. Presidential Campaigns and the Knowledge Gap. Political Communication. 2002. Vol. 19. No 4. P. 437-454.
Kwak N. Revisiting the Knowledge Gap Hypothesis: Education, Motivation, and Media Use. Communication Research. 1999. Vol. 26. No 4. P. 385-413.
McNair B. An Introduction to Political Communication. New York: Routledge, 2003. 250 p.
Nadeau R. et al. Election Campaigns as Information Campaigns: Who Learns What and Does it Matter? Political Communication. 2008. Vol. 25. No 3.
P. 229-248.
Tichenor P. J., Donoghue G. A., Olien C. N. Mass Media Flow and Differential Growth in Knowledge. Public Opinion Quarterly. 1970. Vol. 34. No 2. P. 159-170.
Zaller J. Bringing Converse Back In : Modeling Information Flow in Political Campaigns. Political Analysis. 1989. Vol. 1. No 1. P. 181-234.
Алмонд Г. и др. Сравнительная политология сегодня : Мировой обзор. М.: Аспект Пресс, 2002. 537 с.
Горчева А. Ю. Политический менеджмент постсоветской России. М.: МГУ, 2003. 192 с.
Дюверже М. Политические партии. М.: Академический Проект, 2002. 560 с.
Зыкова Т. Не надо шоколада. Российская газета. 2014. 19 мая. URL: http://www.rg.ru/2014/05/19/swiss.html
Карминес Э. Г., Хакфельд Р. Политическое поведение : общие проблемы. Политическая наука : новые направления / Под ред. Р. Гудин, Х.-Д.
Кормич А. І., Кормич Л. І. Специфіка виборчого процесу та особливості формування електорального простору сучасної України. Актуальні проблеми політики. Вип. 48. Одеса : Фенікс. 2013. С. 23-29.
Малкин Е. Б., Сучков Е. Б. Политические технологии. М.: НП ИД «Русская панорама», 2012. 688 с.
Недяк И. Л. Политический маркетинг. Основы теории. М. : Весь мир, 2008. 352 с.
Пономарев Н. Ф. Политические коммуникации и манипуляции. М.: Аспект Пресс, 2007. 128 с.
