Минуле як відображення концепцій сучасності в міжнародних відносинах: обмеження та можливості презентизму
Анотація
Тлумачення історії з погляду сучасності, її інтерпретація з метою обгрунтування сучасних ідеологічних позицій, відома під назвою «презентимз», є деструктивним явищем, оскільки викривлює розуміння минулого та навіть подає хибні факти про події, яких насправді ніколи не було. Як доводиться у цій статті, абсолютно нейтральна в ідеологічному плані історіографія подій, особливо тих, які стосуються міжнародних відносин, є утопічним і недосяжним на практиці ідеалом.
Реконструювання історії для легітимації чи критики ідеологічних позицій сучасного світопорядку є всюдисутнім явищем, яке в цій статі ілюструється на прикладі шведсько-фінських відносин. Оскільки презентизм викривлює розуміння минулого, але є певною мірою неминучим, у статті пропонуються дві стратегії його застосування, які мінімізують його побічні негативні аспекти. Першою з них є цілеспрямована і відкрита презентистська позиція сучасних дослідників, з яких вони реінтерпретують твори чи події минулого в межах своєї методологічної рамки для відстеження в них тих ідеологем, які пізніше призвели до появи відповідних ідеологій чи парадигм. Ця позиція також відома як нове прочитання тексту / події.
Другою є реінтерпретація подій чи текстів крізь практику їхнього переосмислення з позицій їх актора чи автора, своєрідне «вживання» в роль і тогочасний контекст, намагання зрозуміти, як саме мислила та реагувала в минулому людина на те, що про вона писала і що саме сформувало її ставлення до описаних нею подій. У статті вказується на те, що друга позиція суголосна методологічній вимозі Кембриджської школи інтелектуальної історії.
Перспективними для подальших досліджень є пошук та аналіз презентистських позицій в інтерпретації сучасної ролі України на міжнародній арені та її місця в системі міжнародних відносин.
Посилання
Данилов Д. (2020). Трансформація поняття «дг'яна» у вченні йоги. К. : Дух і Літера, с. 192.
Савельева И.М., Полетаев А.В. (2005) O пользе и вреде презентизма в историографии. «Цепь времен»: Проблемы исторического сознания. М. : ИВИ РАН. С. 63-88.
Скиннер К. (2018 [1988]). Значение и понимание в истории идей. Кембриджская школа: теория и практика интеллектуальной истории / Сост. Т. Атнашев, М. Велижев. М. : Новое литературное обозрение.
С. 53-122.
Finlands officiella Statistik (FOS): Befolkningsstruktur [e-pubhkation]., Tabellbilaga Befolkningen efter spräk 1980-2018. Helsinki : Statistikcentralen: http://www.stat.fi/til/vaerak/2018/vaerak_2018_2019-03-29_ tau_001_sv.html.
King P. (1995). Historical contextualism: The new historicism? History Of European Ideas, 21(2), p. 209-233. DOI: 10.1016/0191-6599(94)00248-e.
Levine L. (1996). The opening of the American mind. Beacon Press. Canons, Culture and History. Boston MA : Beacon Press.
Lindqvist H. (2014). När Finland var Sverige. Historien om dem 700 ären inna riket sprängdes. Bonnier. С. 494. Portis E. (1998). Reconstructing the classics. Chatham House. С. 208.
Schmidt B. (2013). On the history and Historiography of International Relations. In Carlsnaes, W. Carlsnaes, W. Risse-Kappen, T. & Simmons, B. Handbook of international relations. SAGE Publications. С. 3-28.
Schmidt B.C. (1994). The historiography of academic international relations. Review of International Studies,
20(04). Р. 349-367. doi:10.1017/s0260210500118169.
Thorup M. (2019). Politisk idehistorie: Fire tilgange. Politik, 21(3). DOI: 10.7146/politik.v21i3.113008.
Atnashev T., Velizhev A. (2018). Kembridzhskaya shkola: istoriya i metod [The Cambridge School: History and Method]. Kembridzhskaya shkola: teoriya i praktika intellektualnoy istorii [The Cambridge School: Theory and Practice of Intellectual History] / Sost. T. Atnashev. M. Velizhev. M. : Novoye literaturnoye obozreniye, 7-52 [in Russian].
Danylov D. (2020). Transformatsiia poniattia "dhyana" u vchenni yogy [Transformation of the concept of "dhyana" in the the teachings of yoga]. Kyiv : Dukh i Litera [in Ukrainian].
Savelyeva I.M., Poletayev A.V. (2005) O polze i vrede prezentizma v istoriografii [On the useful and the harmful of presentism in historiography]. "Tsep vremen": Problemy istoricheskogo soznaniya. M. : IVI RAN, s. 63-88 [in Russian].
Skinner K. (2018 [1969]). Znacheniye i ponimaniye v istorii idey [Meaning and Understanding in the History of Ideas]. Kembridzhskaya shkola: teoriya i praktika intellektualnoy istorii [The Cambridge School: Theory and Practice of Intellectual History] / Sost. T. Atnashev. M. Velizhev. M. : Novoye literaturnoye obozreniye,
53-122 [in Russian].
Finlands officiella statistik (FOS): Befolkningsstruktur [e-publikation]. [Official statistics of Finland, Societal Structure], Tabellbilaga Befolkningen efter sprak 1980-2018. Helsinki : Statistikcentralen: http://www.stat.fi/ til/vaerak/2018/vaerak_2018_2019-03-29_tau_001_sv.html [in Swedish].
King P. (1995). Historical contextualism: The new historicism? History Of European Ideas, 21(2), 209-233. DOI: 10.1016/0191-6599(94)00248-e.
Levine L. (1996). The opening of the American mind. Beacon Press. Canons, Culture and History. Boston MA : Beacon Press.
Lindqvist H. (2014). Nar Finland var Sverige. Historien om dem 700 aren inna riket sprangdes [When Finland was Sweden. History of 700 before the collapse of the state]. Bonnier. C. 494 [in Swedish].
Portis E. (1998). Reconstructing the classics. Chatham House. C. 208.
Schmidt B. (2013). On the history and Historiography of International Relations. In Carlsnaes, W. Carlsnaes, W. Risse-Kappen, T. & Simmons, B. Handbook of international relations. SAGE Publications. C. 3-28.
Schmidt B.C. (1994). The historiography of academic international relations. Review of International Studies, 20(04). Р. 349-367. doi:10.1017/s0260210500118169.
Thorup M. (2019). Politisk idehistorie: Fire tilgange. [History of Political Ideas: Four Approaches] Politik, 21(3). DOI: 10.7146/politik.v21i3.113008 [in Danish].
