ОСОБЛИВОСТІ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ ТА УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ У ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇНАХ (НА ПРИКЛАДІ МОЛДОВИ, ГРУЗІЇ, УКРАЇНИ)
Анотація
Політичний конфлікт містить загальні ознаки, які виділяють його від інших суспільних конфліктів, а можливі шляхи розвитку і подолання конфліктної ситуації уже встановленні на теоретичному та практичному рівнях. Однак, сучасна історія пострадянських країн свідчить про небезпеку політичних конфліктів, оскільки сторони протиборства не завжди використовують загальноприйняті правила дипломатичного врегулювання конфліктів, а тому відбувається консервування конфліктних протиріч на невизначений період.
Особливості ескалації протиборства на теренах Молдови, Грузії та України демонструють небезпечні наслідки військових конфліктів, які виникли на підставі розвитку політичних процесів, а тому потребують уваги та детального аналізу. Сторони вдаються до непередбачуваних дій, а усі відомі шляхи врегулювання конфліктів не приводять до вирішення конфліктів.
Звичайно, пострадянські країни на конфліктологічній мапі демонструють специфічні шляхи розвитку політичного конфлікту, його ескалації
та особливості призупинення. Вирішення конфліктної ситуації у пострадянських країнах часто спонукає сторони до подальшого і сильнішого
загострення. Суб’єкти політичного конфлікту доходять до критичної точки протиборства, а саме збройного протистояння.
У період Радянського союзу конфлікти взагалі не вирішувалися, вони публічно не розголошувалися і наукового дослідження, щодо даного питання, практично не існувало. З становленням незалежних пострадянських держав політичний конфлікт став проявлятися в різних сферах суспільного життя публічно, що сприяло науковій активності в конфліктному напрямку дослідження. Тому, особливості щодо врегулювання політичного
конфлікту розпочинають висвітлювати в період становлення незалежних пострадянських держав.
Уже встановлений науковий факт, що посткомуністичні країни складно переходять до демократії та по різному сприймають цей процес, оскільки,
одні законсервувались на невизначений термін, інші швидко перелаштувались на новий лад, треті ніяк не можуть визначитись з вектором розвитку. Цей процес науковцями трактується, як непослідовний, суперечливий та необачний.
Посилання
Дорошенко, Д. (2002). Маніфест головного команданта російської армії великого князя Миколи Миколайовича від 18 серпня 1914 р. «Русскому
народу». Історія України. Київ: Темпора.
Завгородня, Ю. (2018). Політичний конфлікт в умовах транзитного суспільства. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку
України в умовах європейської інтеграції: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 18 травня 2018 р.) У 2-х т. Т. 1 / відп.
ред. Г. О. Ульянова. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 225–227.
Казанський, Д. (2014). Сєвєродонецькі роковини. Тиждень ua. URL: https://tyzhden.ua/Politics/123996.
Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III (Верховна Рада України). Офіційний сайт Верховної Ради України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
Кройтор, А. (2018). Партійні системи України та Республіки Молдова: порівняльний аналіз. Транскордонне співробітництво: перспективи,
проблеми, рішення: збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції «Транскордонне співробітництво: перспективи, проблеми, рішення». Одеса, 60–63.
Куриленко, О. (2018). Кавказький «русскій мір» відрізняється від України – відомий письменник. Олег Панфілов розповів про політичну кухню в Грузії. Апостоф. URL: https://apostrophe.ua/ua/article/politics/foreign-policy/2018-10-30/kavkazskiy-russkiy-mirotlichaetsya-ot-ukrainyi---izvestnyiy-pisatel/21691.
Мандрагеля, В. А. (2003). Причини та характер воєн (збройних конфліктів): філософсько-соціологічний аналіз. Київ: Нац. акад. оборони України, Ін-т вищої освіти АПН України.
Снігир, О. (2018). Російський експансіонізм у Молдові, Грузії та Україні: паралелі й відмінності. Зеркало тижня. URL: https://dt.ua/international/rosiyskiy-ekspansionizm-u-moldovi-gruziyi-ta-ukrayiniparaleli-y-vidminnosti-278236_.html.