ІНТЕРАКТИВНІ ФОРМИ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Ключові слова: політична комунікація, інтерактивність, політична свідомість, інтернет, соціальні мережі

Анотація

В Інтернеті як сформованому політичному інституті традиційна  структура подачі семантичної інформації видозмінюється. Оскільки інформатизація і демократизація української держави є актуальним політичним завданням, простір інтернет-комунікацій стає ареною для вироблення консолідованої політичної позиції влади і суспільства. Комунікаційні особливості Інтернету дозволяють здійснювати легітимний політичний дискурс суспільства з владою. В даній статті розглянуто відмінності політичної комунікації від звичайної, проаналізовано різні моделі політичної комунікації, також проведен аналіз функцій політичної комунікації на прикладі досліджень інших вчених. Взагалі, кількість Інтернет-користувачів постійно зростає протягом багатьох років, серед них більше молодих і освічених соціальних груп. І саме для молоді та людей, які мають потреби у підвищенні свого освітнього рівня, Інтернет стає важливим джерелом отримання інформації і знань. Важливо також і те, що з розвитком інтернет-спільнот і розвитку в них об’ємного фонового по відношенню до політичного життя середовища, традиційні способи комунікації політики зелекторатом втрачають ефективність, а рівень довіри політичної інформації з офіційних джерел падає. А віртуальність, як штучно створений світ, де людина має спілкуватися не з речами, а з їх образами, дає широкі можливості для пошуків нових методів політичного впливу. І все ж таки робиться висновок, що у контексті сучасної української дійсності, політична комунікація, виступаючи засобом існування і трансляції політичної культури, в свою чергу, може стати фундаментом демократизації взаємодії держави і громадянського суспільства 

Біографія автора

Аліна Марленівна Вайєр, Національний університет "Одеська юридична академія"

асистент кафедри політичних теорій Національного університету "Одеська юридична академія"

Посилання

Василик, М. А. (2003). Основы теории коммуникации. М.: Гардарики.
Влияние Интернета на сознание и структуру знания (2004) / ред. В. Розин. М.: ИФ РАН.
Дженнингз, Б, Томпсон, С. (2004). Основы воздействия СМИ / Пер. с англ. В. Кулеба, Я. Лебеденко. М.: Издательский дом Вильяме.
Шварценберг, Р.-Ж. (1992). Политическая социология: в 3 ч. Ч. 1. М.: РАУ.
Christensen, H. S. (2011). Political activities on the Internet: Slacktivism or political participation by other means? First Monday, Vol. 16, 2. URL: http://goo.gl/8o4PFR
Global e-Government Survey 2012. URL: https://publicadministration.un.org/egovkb/Portals/egovkb/Documents/un/2012-Survey/
unpan048065.pdf
Norris, P. Digital Divide? Civic Engagement, Information Poverty, and the Internet Worldwide (2001). Cambridge: Cambridge University Press.
Rainie, L., Smith, A. (2012). Politics on Social Networking Sites. Pew Research
Center, 4 September. URL: http://goo.gl/b28ADT
Sincerely mine (2012). Tani-flint.blogspot.ru. URL: http://goo.gl/k2YGGs
Опубліковано
2020-01-23