СОЦІАЛЬНИЙ ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА ПРОТИДІЮ СЕПАРАТИЗМУ В УКРАЇНІ

  • Ксенія Лобода апарат Верховної Ради України
Ключові слова: сепаратизм, внутрішньо переміщені особи, пенсії, тимчасово окуповані території

Анотація

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. У статті 2 зазначено, що Україна є унітарною державою.

Очевидно, що в 2014 році Євромайдан спричинив кристалізацію цінності та територіальний сепаратизм різних регіонів України, що буде стимулюватися державними та громадськими організаціями сусідньої країни.

Згідно з історичним досвідом, прихильники сепаратизму можуть вдатися до ненасильницьких акцій (пропагандистські акції, діяльність політичних партій, громадських рухів, проведення масових мітингів, референдумів тощо) для досягнення своїх цілей, а також до використання збройних форм і методів боротьби (терористичні акти, терористичні акти, диверсія, використання повстансько-партизанської тактики тощо). Відповідно, методи, які використовуються державами для збереження територіальної цілісності, можна приблизно поділити на два основні типи: ненасильницькі та насильницькі (насильницькі чи репресивні). Ненасильницькі методи включають політичні та економічні заходи, включаючи: обґрунтовану соціальну політику.

Тимчасова окупація територій Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей негативно вплинула на весь спектр прав їх мешканців і, в багатьох випадках, спричинила їх вимушену міграцію.

За даними Міністерства соціальної політики України, станом на жовтень 2019 року в Україні нараховували 1 мільйон 413,6 тисяч внутрішньо переміщених осіб з Донбасу та Криму. У тому числі - понад 785 тис. Пенсіонерів, 240 тис. Дітей та приблизно 48 тис. інвалідів. На думку міжнародних експертів, Україна не вживає достатніх заходів щодо поваги прав своїх громадян, які постраждали внаслідок анексії Криму та війни на сході, як це передбачено її зобов'язаннями відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ратифікованого Україною 19 жовтня 1973 року.

Дискримінація у здійсненні права на соціальний захист може вважатися однією з найпоширеніших форм дискримінації осіб, постраждалих внаслідок конфлікту. Право на соціальне забезпечення та захист є одним із основних прав людини, відображених у міжнародних договорах про права людини, учасниками яких є Україна. Право на пенсію є невід'ємною частиною соціального захисту та соціального забезпечення.

Фактично додаткові умови отримання пенсії внутрішньо переміщеними особами не стосуються всіх інших пенсіонерів України, є дискримінаційними та не відповідають критеріям необхідності та пропорційності.

Таким чином, сепаратистські процеси є негативними для української держави в цілому: механізм функціонування політичної системи порушений, легітимність центрального уряду падає, національна політика переживає кризу. Сепаратизм, загрожуючи суверенітету держави, підриває територіальну цілісність, порушує принципи геополітичної безпеки держави, знижує її міжнародний престиж та знижує соціальні стандарти для громадян.

З огляду на викладене, для запобігання проявам сепаратизму необхідно підвищити соціальний рівень життя громадян, особливо на територіях, які потрібно повернути Україні.

Біографія автора

Ксенія Лобода, апарат Верховної Ради України

PhD in Law, Chief Advisor to the Secretariat of the Verkhovna Rada Committee on Social Policy and Protection of Veterans' Rights (5, Hrushevskogo str., Kyiv, Ukraine).

Посилання

Верховний Суд визнав незаконними перевірки переселенців для отримання виплат (2018). Центр інформації про права людини. URL: https://humanrights.org.ua/material/verkhovnij_sud_viznav_nezakonnimi_ perevirki_pereselenciv_dljia_otrimannjia_viplat_.
Внутрішньо переміщені особи. Офіційна веб-сторінка Міністерства соціальної політики України. URL: https://www.msp.gov.ua/timeline/Vnutrishno-peremishcheni-osobi.html.
Герасіна, Л. М., Погрібна, В. Л., Поліщук, І. О. (2015). Політологічний енциклопедичний словник / за ред. М. П. Требіна. Х.: Право.
Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365. Урядовий кур’єр, 2016, 11 черв, № 111.
Задорожній, О. В., Буткевич, О. В. (2004). Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод. Українська дипломатична енциклопедія : у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. К.: Знання України. Т. 1.
Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, Cт. 141.
Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України: Закон України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 43, Cт. 2030.
Резнікова, О. О., Місюра, А. О., Дрьомов, С. В., Войтовський, К. Є. (2016). Міжнародний досвід боротьби із сепаратизмом: висновки для України: аналіт. доп. К.: НІСД.
Скринька, Д. В. (2004). Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. К.:Знання України. Т. 2.
Guiding Principles on Internal Displacement / United Nations. Official Web-site of the United Nations High Commissioner for Refugees. P. 3-4. URL: http://www.unhcr.org/protection/idps/43ce1cff2/guiding-principles-internal-displacement.html.
Опубліковано
2020-01-23